Заповітне побажання
(18+)
Діждемось, що горітиме орда, Всі ті, що нас гнітили сотні років, Не вчать їх ні історії уроки, Ні їхні смерті. Але не біда. Чекаємо вогню цього щодня, Хай випалить усі імперські звички, Самих пошлем "до чорта на кулічки", Нехай ідуть - свідомо й навмання. Цього чекає весь нормальний світ, Бо вже дістали їхні закидони, Вони так часто плутають кордони Та блудять по землі вже стільки літ, Крадуть, ґвалтують, просто убивають, Бо їм сафарі, бачся, подавай, Та ще й терпи, мовчи і не волай! Ось прийде час, й не тої заспівають. Бажаєм вам, мокшанськії щурі, Своєю ж кров'ю вдало захлинутись, Піти, куди вас шлють, і не вернутись, Щоб ми змогли спокійно посміхнутись. А вам - зогнити у своїй дірі...
2022-10-11 07:18:36
12
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10904
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
52
14
2772