Подалі від буденності
Ось я знову прямую у казку, щоб позбутися сьогодення.
Десь дорогою спроба вкрасти смолоскипи гарячих слів,
Бо коли промину всі пастки, що заховані так буденно,
Відшукати потрібно касту незнайомих мені жерців,
Щоби там розпитати дорогу й прямувати, не заблукавши.
Та для цього ще із порогу залишити потрібно все,
Бо яскраве, мов засторогу, я носила з собою завше,
Щоб колюками, як від злого, захищати своє лице.
Через гори, яри, кургани, спотикаюсь й прямую далі,
Об каміння збиваю ноги, продираюся через ліс.
Доки в мене наснаги стане я не здамся, хоча невдалі
Обираю перестороги - без страху, нарікань та сліз.
2022-12-04 08:32:19
12
13