Подалі від буденності

Лео Лея

Ось я знову прямую у казку, щоб позбутися сьогодення. Десь дорогою спроба вкрасти смолоскипи гарячих слів, Бо коли промину всі пастки, що заховані так буденно, Відшукати потрібно касту незнайомих мені жерців, Щоби там розпитати дорогу й прямувати, не заблукавши. Та для цього ще із порогу залишити потрібно все, Бо яскраве, мов засторогу, я носила з собою завше, Щоб колюками, як від злого, захищати своє лице. Через гори, яри, кургани, спотикаюсь й прямую далі, Об каміння збиваю ноги, продираюся через ліс. Доки в мене наснаги стане я не здамся, хоча невдалі Обираю перестороги - без страху, нарікань та сліз.

2022-12-04 08:32:19

12

13

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (13)

Лео Лея

@Nadine Tikhonovitch Дякую за відгук💖

Відповісти

2022-12-11 01:15:41

Подобається

Воланд Дарсі

Чудові образи, і справді, якщо не уявляти подібного, то сірість буденного світу може поглинути цілком

Відповісти

2022-12-16 21:35:57

1

Лео Лея

@Воланд Дарсі Дякую, так і є)

Відповісти

2022-12-17 03:37:04

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12971

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

50

12

5105