Тік-так

Лілія Гулик

Тік-так, спливає час злочинного режиму Щось мені підказує... Він не переживе цю зиму Тік-так, воля ворогів безіменних вбиває Вони зовсім темні За що вмирають - не знають Тік-так, по нашому люду знову стріляють Це боляче й сумно Та сила роду лиш дужче палає Тік-так, в нас більше страху немає Химери на полі бою нічого не можуть То хай постріляють Тік-так, їхній час крізь пальці зникає Ми ж відновлюємось Стаємо сильніші, я це точно знаю Тік-так, спливає час злочинного режиму Кажуть, я відьма, тож віщую путінський режим не переживе цю зиму.

2022-10-18 04:16:54

9

6

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (6)

ДАДА-РАСТАМАН-ІТСИСТ

О, який цікавий вірш. Які цікаві метафори, і як цікаво до усього цього приплетені актуальні події. Коротше кажучи, цікавий вірш) #чв

Відповісти

2022-10-24 16:16:44

1

Юлія Богута

Гарні думки. Час іде, спливає. Війна триває, а нічого не змінюється. Мені хочеться вірити, що ти дійсно відьма, і скоро один бовдур просто зникне з цього світу, але я розумію, що це не закінчить війну. А шкода. #чв

Відповісти

2022-10-25 19:11:53

1

Сандра Мей

Влучно сказано й чудово описано.

Відповісти

2022-10-26 10:04:00

Подобається

Схожі вірші

Всі

Нарисую солнышко :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...

42

1

1453

Пора нахлынувших надежд

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Устаю сегодня рано Без кошмаров и тревог, День начну без одеяла Улыбаясь небу полных облоков Обниму своего друга , Что на подоконнике взгруснул , Прошептав ,что скоро лето дружно , Обязательно к нам в гости сможет заглянуть. С ним и множество событий Впереди ждёт только смех , Разве можно одним мигом Передать всю радость от поры нахлынувших надежд.

48

11

1433