Я можу
Я можу кохати тебе силою тисяч сердець Та це не матиме ніякого впливу Тому що для тебе, ніколи не було важливим Я можу знайти сотні причин, чому ти щасливець Тобі не захочеться жодної знати Бо так вже звично і любо страждати Я можу показати науки, де ти справжній знавець Ти сміятимешся зневажливо Дурепа, скажеш, поблажливо А коли я піду та спробам настане кінець Ти скажеш, що завжди це знав І не зрозумієш, що не гравши програв
2022-10-15 11:52:34
9
11
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (11)
ДАДА-РАСТАМАН-ІТСИСТ
Ну зміст класний, безумовно, тут питань нема: роздуми на тему вічного. Але ритм якийсь дивний. З одного боку, тут заграють із дилетантською поезією, а з іншого боку, доволі оригінальний експериментальний ритм. Нормально. #чв
Відповісти
2022-10-24 16:18:44
1
Лілія Гулик
Мій стиль називається "пиши як ллється") це аматорство в чистому вигляді, але я так відчуваю)
Відповісти
2022-10-24 16:30:41
Подобається
Юлія Богута
Гарна побудова вірша. абб авв гдд гее. Цікаво читається. Про сенс...Програш, коли не грав ніколи не відчувається, знаєш. Він не буде шкодувати про це, бо навіть не знатиме про що йому треба шкодувати. І фактично в тебе залишаються лише твої власні почуття та твій власний біль. #чв
Відповісти
2022-10-25 19:14:56
Подобається
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
14191
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1270