Я можу

Лілія Гулик

Я можу кохати тебе силою тисяч сердець Та це не матиме ніякого впливу Тому що для тебе, ніколи не було важливим Я можу знайти сотні причин, чому ти щасливець Тобі не захочеться жодної знати Бо так вже звично і любо страждати Я можу показати науки, де ти справжній знавець Ти сміятимешся зневажливо Дурепа, скажеш, поблажливо А коли я піду та спробам настане кінець Ти скажеш, що завжди це знав І не зрозумієш, що не гравши програв

2022-10-15 11:52:34

9

11

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (11)

ДАДА-РАСТАМАН-ІТСИСТ

Ну зміст класний, безумовно, тут питань нема: роздуми на тему вічного. Але ритм якийсь дивний. З одного боку, тут заграють із дилетантською поезією, а з іншого боку, доволі оригінальний експериментальний ритм. Нормально. #чв

Відповісти

2022-10-24 16:18:44

1

Лілія Гулик

Мій стиль називається "пиши як ллється") це аматорство в чистому вигляді, але я так відчуваю)

Відповісти

2022-10-24 16:30:41

Подобається

Юлія Богута

Гарна побудова вірша. абб авв гдд гее. Цікаво читається. Про сенс...Програш, коли не грав ніколи не відчувається, знаєш. Він не буде шкодувати про це, бо навіть не знатиме про що йому треба шкодувати. І фактично в тебе залишаються лише твої власні почуття та твій власний біль. #чв

Відповісти

2022-10-25 19:14:56

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11353

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

8

12330