Наймогутніша сила

Людмила Скрипко

Всі розказують - жити важко, Що ні день, то нова халепа. Слухай серце своє уважно І все буде, повір, як треба. Коли хочеться скласти руки, Уперед йди, не будь малодухом, Нам ніщо так не сковує рухи, Як та мить, коли впав ти духом. Стережись брехунів підступних, Їх слова - прохолода в спеку, А насправді то страшні люди, Що зневіру несуть й небезпеку. Всі буваєм підвладні слабкості, Боїмося прийняти побачене. Не віддай своє серце заздрості І не бійся просить пробачення. А коли хтось душі обмерзлій, Де роками так морозно, сніжно. Усміхнеться відкритим серцем З неповторним тремтінням ніжним І зігріє замерзлу душу - Не кажіть, що так не буває. Щира посмішка кригу рушить, Душу світлою зберігає. Наймогутніша сила - віра. І це, знаєш, не завжди про Бога, Це про те, щоб знайти в собі сили І повірить в людину знову.

2021-11-19 06:50:38

Інші вірші поета

Лист Чорно-білий світ Біг життя Щось про людину

Інші поети

Educatorus Librarium

@educatorusdigitelli

Лєна

@_Salvatore_

-Rayures

@Catalina_P

Схожі вірші

Всі

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

2167

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

1599