Нелюбов

Людмила Скрипко

Я вслухаюся в кожне слово, Вуха ніби закладено ватою. Ти щось кажеш, не чую знову... Пахне терпко в повітрі розплатою За мої недзвінки щовечора, Поцілунки гіркі з неувагою, За мою нелюбов приречену, За незраду що стала зрадою, За наш звичний у домі незатишок, За бажання, що не здійснилися І за сльози в обіймах товаришок. Так, я винен. Як з цим змиритися? Як із нами усе це сталося? Тільки зараз я усвідомлюю, Що одне лиш мені лишалося- Я прощення твоє вимолюю, Обіймаю коліна, каюся І в спустошенім серці ворушиться Почуття, що від нас ховалося, Ожило, коли світ розрушився... Ти не слухаєш жодного слова, І повторюєш, як заучене: Я не хочу кохання такого, Я давно їм до краю замучена. Я втомилась від нелюбові, Поцілунків гірких з неувагою, Намагалася бути з тобою... Але стала незрада зрадою.

2021-12-01 07:35:35

Інші вірші поета

Безкінечність Цирк Мені б уверх... Що таке щастя?

Інші поети

Ilona

@burymeinthewind

Hiba Boo

@boohiba

Life_is_beautiful

@Life_is_beautiful

Схожі вірші

Всі

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

1744

У серці...

Катерина Данилевська

Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.

108

9609