Татові
Про маму безліч слів і тисячі віршів, Про теплі руки і недоспані ночі, Про застереження її пророчі. Для тата ж завжди нам бракує слів. Ти, тату, був надійним, наче скеля, Від всього світу нас оберігав Ти нами жив, нічим не докоряв. І молодим пішов, лишив в душі пустелю. Ідуть роки. Як по живому сіль, Так спогади ятрять душевні рани. І не рятують теплі руки мами, І посмішки дітей мій не вгамують біль.  Пробач, татусю, я не розуміла, Мені здавалось, поруч ти навік, Найкращий татко, дід і чоловік, Ідуть роки, а відпустить несила…  А як на тебе схожий мій синок, І вдачею, і поглядом очей, Ой, скільки ж у моїм житті ночей Із мріями хоч про один дзвінок, Побачення хвилинні чи бувають? Щоб встигнути несказане сказать, І щоб на щоках мокрих відчувать, Як твої пальці сльози утирають.  Ідуть роки. Ростуть твої онуки. І пам’яттю про тебе день у день, В душі складаю тисячі пісень Про татові натрудженії руки.  
2020-12-21 21:19:15
5
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11354
Question 1?/Вопрос 1?
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
3716