Граблі
Уміли ж якось люди жити,
Розмножились по всій землі.
Допоки не з'явились в світі
Отії клятії граблі.
Хто ж знав, що не піде наука
Як уникати тих граблів.
Відтоді не життя, а мука,
Бо хто хотів, чи не хотів,
А час від часу попадався...
Ступав і падав, збитий з ніг.
Але нічому не навчався
І знов та тії граблі біг.
Нема посібника у світі,
Як людям оминуть граблі.
Ступають і старі, і діти...
Та чи не кожен на землі.
То що ж весь час керує нами,
Що не засвоюємо урок?
І кожен раз у лоб граблями
За свій свідомо хибний крок.
Та раз у раз вертає доля
Чи ми її ведем самі?
Не в білий світ, не в чисте поле,
А знов туди, на ті ж граблі.
Як жити, що тепер робити?
Є шанс у людства на землі?
Навчитись на своїх помилках
Й не бігти знову на граблі.
2021-11-24 13:22:12
6
0