Граблі

Людмила Скрипко

Уміли ж якось люди жити, Розмножились по всій землі. Допоки не з'явились в світі Отії клятії граблі. Хто ж знав, що не піде наука Як уникати тих граблів. Відтоді не життя, а мука, Бо хто хотів, чи не хотів, А час від часу попадався... Ступав і падав, збитий з ніг. Але нічому не навчався І знов та тії граблі біг. Нема посібника у світі, Як людям оминуть граблі. Ступають і старі, і діти... Та чи не кожен на землі. То що ж весь час керує нами, Що не засвоюємо урок? І кожен раз у лоб граблями За свій свідомо хибний крок. Та раз у раз вертає доля Чи ми її ведем самі? Не в білий світ, не в чисте поле, А знов туди, на ті ж граблі. Як жити, що тепер робити? Є шанс у людства на землі? Навчитись на своїх помилках Й не бігти знову на граблі.

2021-11-24 13:22:12

Інші вірші поета

Наймогутніша сила Що зроблено, то зроблено *** Доня

Інші поети

Just_a_kid

@Just_a_kid

Gang Little

@Ganglittle

Мандрагорка Евгений

@ManDragor

Схожі вірші

Всі

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

3202

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

3311