Лист

Людмила Скрипко

Ти не бачиш, а зараз в небі Надзвичайно яскраві зорі. І дивитись у вись не звично, Коли поруч зі мною не ти. Ти втомилась і спати треба, І насниться тобі Чорне море, А по небу в танку фантастичнім Місяць весело буде плисти. Ти удома, я тут, в окопі. Це вже стало на диво звичним... Здрімав побратим тихенько, Поки тиха різдвяна ніч. Кава вариться у окропі, Аромат її - фантастичний, Уявляти, що ти близенько - Найпростіша у світі річ. Тебе діти розбудять зранку. Поведеш їх в садок і в школу. Вони будуть питать про тата - Ти скажи їм, що добре все. Від світанку і до світанку, Озиратимуся навколо, Щоб могли ви спокійно спати, Перемогу чекать і мене. Знаю, скоро вже все здійсниться. Бог все бачить і буде кара. Хто прийшов у мій край вбивати, Той поляже тут назавжди. Ти не поруч й мені не спиться, Як я мрію зустрітись, кохана, Аромат твоїх кіс вдихати... Скоро-скоро, лиш трішки зажди. 25.12.2022

2023-08-27 06:50:29

Інші вірші поета

Досвід Вакциновані Нелюбов Заримоване дитя

Інші поети

Rúben Magalhães

@RuMagalhaes

Mimi Meow

@Mimi_meow

Maria Savka

@Maria_Savka

Схожі вірші

Всі

Forgiveness

МОРГАН РЕЙ

If it wasn't for you, I would have fought the wall to the pain. If you weren't mine, I'd die every night from losing blood. If it wasn't for your faith, I'd have given up a long time ago. If it were my will, I would stay with you forever. If you'd gone, I'd have been the old emptiness. You would have taken my heart, and instead of it there was an empty aperture. If it wasn't for you, I'd blazed in forgiveness. Would have burned to ashes, until ground, I would have until the last healing.

8146

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

1645