Лист

Людмила Скрипко

Ти не бачиш, а зараз в небі Надзвичайно яскраві зорі. І дивитись у вись не звично, Коли поруч зі мною не ти. Ти втомилась і спати треба, І насниться тобі Чорне море, А по небу в танку фантастичнім Місяць весело буде плисти. Ти удома, я тут, в окопі. Це вже стало на диво звичним... Здрімав побратим тихенько, Поки тиха різдвяна ніч. Кава вариться у окропі, Аромат її - фантастичний, Уявляти, що ти близенько - Найпростіша у світі річ. Тебе діти розбудять зранку. Поведеш їх в садок і в школу. Вони будуть питать про тата - Ти скажи їм, що добре все. Від світанку і до світанку, Озиратимуся навколо, Щоб могли ви спокійно спати, Перемогу чекать і мене. Знаю, скоро вже все здійсниться. Бог все бачить і буде кара. Хто прийшов у мій край вбивати, Той поляже тут назавжди. Ти не поруч й мені не спиться, Як я мрію зустрітись, кохана, Аромат твоїх кіс вдихати... Скоро-скоро, лиш трішки зажди. 25.12.2022

2023-08-27 06:50:29

0

Схожі вірші

Всі

Тени собственного сердца ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤

39

9

1404

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11515