***

Людмила Скрипко

Вона життя не має, тільки ціль, Вона летить, бо створена для того, Щоб принести страждання, жах і біль, Їй більше не лишається нічого. Вона летить вершить свої жнива, Вона зтинає душі при корінні. Летять в сльозах в прозорі небеса Родини цілі, цілі покоління. Розбити долі, змучені серця, Життя поділені усім на "до" і "після". І стогне під руїнами земля - Останнє тих загублених обійстя. Болить душа... В ракет нема душі, Та путь ракеті завдає людина. Як потім дивиться у очі він жоні? І маму обіймає, бавить сина? Щоденно бачить в дзеркалі лице, Що принесло страждання і розруху... Як він вітається? Але ж кінець-кінцем Він людям подає криваву руку. Невже не тисне серце, не болить? Ні, не болить нутро його потворне... Як можна жить і знать, що в одну мить, Людей ти сотні одягнув у чорне? 14.01.2023

2023-08-27 07:17:11

Інші вірші поета

Хочу Лист до Діда Мороза Що було б? Якби я вміла малювати.

Інші поети

tata

@tata4u

Наян Коваль

@nayan_koval

Маша Китаєва

@evawhale

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

1848

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

5530