***
Вона життя не має, тільки ціль,
Вона летить, бо створена для того,
Щоб принести страждання, жах і біль,
Їй більше не лишається нічого.
Вона летить вершить свої жнива,
Вона зтинає душі при корінні.
Летять в сльозах в прозорі небеса
Родини цілі, цілі покоління.
Розбити долі, змучені серця,
Життя поділені усім на "до" і "після".
І стогне під руїнами земля -
Останнє тих загублених обійстя.
Болить душа... В ракет нема душі,
Та путь ракеті завдає людина.
Як потім дивиться у очі він жоні?
І маму обіймає, бавить сина?
Щоденно бачить в дзеркалі лице,
Що принесло страждання і розруху...
Як він вітається? Але ж кінець-кінцем
Він людям подає криваву руку.
Невже не тисне серце, не болить?
Ні, не болить нутро його потворне...
Як можна жить і знать, що в одну мить,
Людей ти сотні одягнув у чорне?
14.01.2023
2023-08-27 07:17:11
0
0