***

Людмила Скрипко

Вона життя не має, тільки ціль, Вона летить, бо створена для того, Щоб принести страждання, жах і біль, Їй більше не лишається нічого. Вона летить вершить свої жнива, Вона зтинає душі при корінні. Летять в сльозах в прозорі небеса Родини цілі, цілі покоління. Розбити долі, змучені серця, Життя поділені усім на "до" і "після". І стогне під руїнами земля - Останнє тих загублених обійстя. Болить душа... В ракет нема душі, Та путь ракеті завдає людина. Як потім дивиться у очі він жоні? І маму обіймає, бавить сина? Щоденно бачить в дзеркалі лице, Що принесло страждання і розруху... Як він вітається? Але ж кінець-кінцем Він людям подає криваву руку. Невже не тисне серце, не болить? Ні, не болить нутро його потворне... Як можна жить і знать, що в одну мить, Людей ти сотні одягнув у чорне? 14.01.2023

2023-08-27 07:17:11

0

Схожі вірші

Всі

Тени собственного сердца ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤

39

9

1502

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

2148