Янгол без сил
Людмила Скрипко
Мамо, давай намалюєм щасливу родину. Так, щоб ніхто ні на кого у нас не кричав, Щоб не летіли образи і докори в спину, Щоб янгол з небес у любові наш дім зберігав. Щоб кожного дня йшли разом ми по вулиці людній, Щоб будні осінні теплішими стали для нас, Щоб разом у мирі жили в вихідні і у будні І в дім свій з любов'ю спішили ми йти повсякчас. Щоб більше ніколи в житті не була ти побита За те, що в сусідській квартирі ще гомін не стих. Щоб батько назавжди забув, що таке оковита, Щоб ти не шукала його серед вулиць пустих. Мамо, давай намалюєм щасливу родину, Бо так як живем, то не можна життям називать. Давай, щось міняти! Це злочин мовчати й терпіти! Наш янгол без сил! Він втомився вже нас рятувать...
2021-11-19 07:04:35
6
0
Інші вірші поета
Розмова зі смертю *** Чи світ без тебе існував? Танцпол
Інші поети
Де Лайт
@fosfadok
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2704
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5828