Янгол без сил
Мамо, давай намалюєм щасливу родину. Так, щоб ніхто ні на кого у нас не кричав, Щоб не летіли образи і докори в спину, Щоб янгол з небес у любові наш дім зберігав. Щоб кожного дня йшли разом ми по вулиці людній, Щоб будні осінні теплішими стали для нас, Щоб разом у мирі жили в вихідні і у будні І в дім свій з любов'ю спішили ми йти повсякчас. Щоб більше ніколи в житті не була ти побита За те, що в сусідській квартирі ще гомін не стих. Щоб батько назавжди забув, що таке оковита, Щоб ти не шукала його серед вулиць пустих. Мамо, давай намалюєм щасливу родину, Бо так як живем, то не можна життям називать. Давай, щось міняти! Це злочин мовчати й терпіти! Наш янгол без сил! Він втомився вже нас рятувать...
2021-11-19 07:04:35
6
0
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6345
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1984