Лист до Діда Мороза

Людмила Скрипко

Дід Мороз, не приходь до хати! Тут тебе не чекає ніхто. Розстріляли оману гармати, Казка тріснула наче скло. В казку вірити - довго не жити - Гарно нам показали "брати". Було дивним для себе відкрити - Мрій дитячих не вартий ти. Мої діти вже досить дорослі, Та щоранку у Новий рік Ще у сутінках йшли наосліп До ялинки. Дитячій сміх Розливався в квартирі морем... Це було мов у іншім житті. Я дізналась, народжений горем І стражданням вкраїнців був ти. І щоб винищить наше коріння, Розірвати зв'язок поколінь, Нам придумали це створіння З синім носом... Гіркий полин - Це швидке і болюче прозріння. Йди собі, шлях у дім не шукай. Мої діти пізнають коріння, До них прийде Святий Миколай. 07.12.2022

2023-08-27 07:06:38

0

Схожі вірші

Всі

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

3023

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

5

11168