Лиш раз на рік

Людмила Скрипко

Як непомітно стали ми дорослі. В листах Морозу геть не бачим сенсу. Буркотимо, що бісять дні морозні, Святкова метушня, наявність стресу. Дитинство зникло тихо, по-англійськи. У небуття пішло чекання дива. Ніхто не п'є в шампанському записки З бажанням злагоди, добра і мира. Не розумію, як дорослі стали? Ми ж вчора лиш удвох з молодшим братом Ялинку акуратно прикрашали. Так пахло мандаринами у хатах І ялиновою смолою. Присмак свята Вже котрий тиждень души нам ятрив. Бо вірилось,що збудуться бажання, А бій годинника почне здійснення див. Все в нас змінилось, як дорослі стали, Не радують нас білосніжні зими. На штучні ми ялинки поміняли, Щоб не збирати гілочок за ними. Процес пішов, в дитинство не вернутись Та пам'ять гріє спогадом тих днів, Коли ти точно знав, що тебе люблять І Дід Мороз щороку приносив В своїм мішку( ні, не смартфон новенький) Цукерки, іграшки, плетені рукавички. І ми сиділи в купочці, маленькі, Раділи й щебетали, мов синички. І спогад цей щороку будить в серці Тепло, якого в нас не загасить. Ми відкриваєм світлій казці двері І знов вчимося Новий Рік любить. Коли годинник дзвінко б'є дванадцять Роки скидаєм з плеч як теплу шаль. Пустуючи, ми знов вчимось сміяться Лиш раз на рік , лиш тільки раз. А жаль...

2022-01-05 16:02:20

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Алиса Селезнева

❤️🙏🙏

Відповісти

2022-01-05 16:36:37

1

Людмила Скрипко

@Алиса Селезнева 🤗🌷

Відповісти

2022-01-05 16:45:57

Подобається

Схожі вірші

Всі

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

43

7

2259

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12053