Не відпускай

Людмила Скрипко

Коли здається, руки оніміли І мліє серце, ніби чує - край. Згадай людей, які тебе любили, Ці спогади, як скарб оберігай. Коли танцюють пасадобль і танго Юрбою сумніви і непрості думки, Згадай добро, і білі крила янгол Розкине над тобою залюбки. Не відпускай того, хто серцю милий, Хто мотивує і вперед тебе веде І завжди пам'ятай - у тому сила, Хто не вагаючись, горою за тебе. Не відпускай із пам'яті моменти І бережи мозаїку життя, Любов й підтримка - кращі аргументи, З відкритим серцем кожен - мов дитя. Життя наповнюй сенсом, не вагайся, Бо ти один повік його творець. Не відпускай з життя моменти щастя І тих, хто віддає тепло сердець.

2022-02-12 06:49:18

1

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

70

4

10908

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

43

21

1533