Армагедон
У небо підіймаєм очі, Молитву шепотять вуста. Немає нам ні дня, ні ночі. Життя стежина непроста. Триклятий вірус наступає, Серпом стинає, мов рядки Людські життя і вже не має Надії, що нам до пори Розбите серце лікувалавала. Скрізь безпросвітна темнота. СтрахОм життя потаврувала. Всі під ударом на раз-два... Так страшно жити, як не знаєш, Чого від завтра нам чекать. І розумом ти не сприймаєш: Батьки ідуть дітей ховать. Хто зна, що завтра буде з нами, Життя, як дивний страшний сон... І діти плачуть за батьками. Чи може це Армагедон?
2021-11-23 13:28:40
3
0
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
1617
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1645