Армагедон

Людмила Скрипко

У небо підіймаєм очі, Молитву шепотять вуста. Немає нам ні дня, ні ночі. Життя стежина непроста. Триклятий вірус наступає, Серпом стинає, мов рядки Людські життя і вже не має Надії, що нам до пори Розбите серце лікувалавала. Скрізь безпросвітна темнота. СтрахОм життя потаврувала. Всі під ударом на раз-два... Так страшно жити, як не знаєш, Чого від завтра нам чекать. І розумом ти не сприймаєш: Батьки ідуть дітей ховать. Хто зна, що завтра буде з нами, Життя, як дивний страшний сон... І діти плачуть за батьками. Чи може це Армагедон?

2021-11-23 13:28:40

Інші вірші поета

Дівчинка Що зроблено, то зроблено Андрюха Цілий світ

Інші поети

Veronika Gold

@Goldenbum

Nastia

@nastia_28_love

Serg Leon

@Serg_Leon

Схожі вірші

Всі

Unbreakable heart

B I

Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart

15328

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

13213