Армагедон
У небо підіймаєм очі,
Молитву шепотять вуста.
Немає нам ні дня, ні ночі.
Життя стежина непроста.
Триклятий вірус наступає,
Серпом стинає, мов рядки
Людські життя і вже не має
Надії, що нам до пори
Розбите серце лікувалавала.
Скрізь безпросвітна темнота.
СтрахОм життя потаврувала.
Всі під ударом на раз-два...
Так страшно жити, як не знаєш,
Чого від завтра нам чекать.
І розумом ти не сприймаєш:
Батьки ідуть дітей ховать.
Хто зна, що завтра буде з нами,
Життя, як дивний страшний сон...
І діти плачуть за батьками.
Чи може це Армагедон?
2021-11-23 13:28:40
3
0