Армагедон

Людмила Скрипко

У небо підіймаєм очі, Молитву шепотять вуста. Немає нам ні дня, ні ночі. Життя стежина непроста. Триклятий вірус наступає, Серпом стинає, мов рядки Людські життя і вже не має Надії, що нам до пори Розбите серце лікувалавала. Скрізь безпросвітна темнота. СтрахОм життя потаврувала. Всі під ударом на раз-два... Так страшно жити, як не знаєш, Чого від завтра нам чекать. І розумом ти не сприймаєш: Батьки ідуть дітей ховать. Хто зна, що завтра буде з нами, Життя, як дивний страшний сон... І діти плачуть за батьками. Чи може це Армагедон?

2021-11-23 13:28:40

Інші вірші поета

Про важливе Прощавай, 22... Що таке щастя? Сину

Інші поети

Ruslana

@rock_ksolana

Н Ф

@fffn

емоція

@mijnlief

Схожі вірші

Всі

Пиріг із медом (UA)

Ай

Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.

2357

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

4617