Він і вона
Він їй слів кохання не казав
І не знав за що вона йому.
В новорічних вогниках вокзал
Звів їх разом. Знав би хто чому.
"Ти моя ікона - він казав -
Досконалість всіх душевних рис."
Та чомусь її не покохав,
Мов крізь неї кожен раз дививсь.
В посмішці вона ховала біль.
Модну зачіску змінила на косу.
Він для неї все - мета і ціль,
З дня у день вона ніхто йому.
Запах кави пряний і тонкий
Зранку будував йому весь день.
Він не знав навіщо їй такий,
І чекав все знаків і знамень
Де ж у світі дівчина його
Що ж не йде? Життя його пусте.
Якось кинув в очі їй на зло:
"Не люблю, іди, забудь про все."
В серце наче блискавки розряд.
В сумку речі і на стіл ключі.
Двері скрипом кликали назад.
Щез тоненький сілует вночі.
Скільки днів минуло він не знав
Смак бурбону каву замінив.
Він про все на світі забував,
Все гадав - любив чи не любив.
Скільки вже не спить не пам'ятав.
Спогад душу раз у раз ятрив.
Виявилось - він її чекав,
Але дуже пізно зрозумів.
2021-10-29 20:59:20
3
2