Не зустрічають випадкових
Людмила Скрипко
Не зустрічають випадкових. Дві долі наче той магніт. Не зрозуміло й загадково Свій створюють єдиний світ. У ньому все, як на долоні - Сердець об'єднаних любов, Як у солодкому полоні, Пульсує в ритмі щастя знов. В твоїх очах безмежний всесвіт, А посмішка - чарівний дар. Щасливий я, бо ось, нарешті, Тебе в цім світі відшукав. Так пахне травами волосся, Від дотику вирує кров. Ні, точно знаю, не здалося, В душі моїй живе любов! Полон твоїх обіймів - щастя, Немає тижнів, днів, чи літ. Політ під крилами кохання. На двох підкорюємо світ.
2021-07-05 09:13:54
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Алиса Селезнева
💋💋💋
Відповісти
2021-07-05 10:02:24
1
Людмила Скрипко
@Алиса Селезнева 😌❤️
Відповісти
2021-07-05 10:16:42
Подобається
Інші вірші поета
Я впізнаю тебе завжди *** Не моя Останні хризантеми
Інші поети
Kulbaba_ml
@Kulbaba_ml
Venera24
@Venera24
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2460
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2973