Прості істини
Ти кажеш вголос істини прості. Межуєш навпіл правду і брехню. Комусь здається, що мессія ти, Хтось просто не сприймає суть твою. Комусь здається - істину несеш, У ніг її розбив своє життя, А хтось не хоче вийти з своїх меж, Або тебе впустить в своє буття. Світ не такий простий, як двічі два, Щодня самі ускладнюєм його. І не лякає нас душевна пустота, Аби не стала правда за кермо. Її ховати звикли за брехню, Без жалю палимо минулого мости... І мало хто сприймає суть твою, Бо кажеш вголос істини прості.
2021-11-03 20:59:25
3
0
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2709
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3759