Прості істини
Людмила Скрипко
Ти кажеш вголос істини прості. Межуєш навпіл правду і брехню. Комусь здається, що мессія ти, Хтось просто не сприймає суть твою. Комусь здається - істину несеш, У ніг її розбив своє життя, А хтось не хоче вийти з своїх меж, Або тебе впустить в своє буття. Світ не такий простий, як двічі два, Щодня самі ускладнюєм його. І не лякає нас душевна пустота, Аби не стала правда за кермо. Її ховати звикли за брехню, Без жалю палимо минулого мости... І мало хто сприймає суть твою, Бо кажеш вголос істини прості.
2021-11-03 20:59:25
3
0
Інші вірші поета
Своє-чуже. Що таке щастя? Я впізнаю тебе завжди Оля
Інші поети
Ната
@MataMark
Fatima Arif
@FA_Arif
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5546
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4581