Минуле
"Не йди!" - застигло на губах І не злетіло. Він пішов В її заплаканих очах Усе життя майнуло знов. Було кохання? Так, було, Де ділось? Побут зруйнував. Усе шляхом своїм пішло. Ніхто фінал такий не ждав. В любові діти поросли, Злетіли птахами з гнізда. Коли лишилися самі, Чомусь до них прийшла біда. Він звик давно до самоти, Вона ж весь час серед дітей. Карталось серденько її: Як жити так? Без мрій, ідей. Він віддалився ще сильніш, Вона - в полоні самоти. І наче все було колись, Але чомусь не вберегли...
2021-11-02 16:01:42
1
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2954
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4133