Минуле
Людмила Скрипко
"Не йди!" - застигло на губах І не злетіло. Він пішов В її заплаканих очах Усе життя майнуло знов. Було кохання? Так, було, Де ділось? Побут зруйнував. Усе шляхом своїм пішло. Ніхто фінал такий не ждав. В любові діти поросли, Злетіли птахами з гнізда. Коли лишилися самі, Чомусь до них прийшла біда. Він звик давно до самоти, Вона ж весь час серед дітей. Карталось серденько її: Як жити так? Без мрій, ідей. Він віддалився ще сильніш, Вона - в полоні самоти. І наче все було колись, Але чомусь не вберегли...
2021-11-02 16:01:42
1
0
Інші вірші поета
Світ Бути Що було б? Чи був то біль?
Інші поети
شَذى
@Shatha
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2507
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1567