Танцпол
Людмила Скрипко
Від почуттів аж пульсує танцпол, Повільна мелодія лине. Серце стукоче: "Прийшов, прийшов!" Плечі його і спина. Ні, їй не сплутать його силует З жодним на цьому світі. Щовечора мріє спіймати момент- На білий танок запросити. Та якось незручно їй підійти, Соромиться бідолаха. Впевненості не здобуть, не знайти, Серце тремтить, як птаха. Крок іще крок, завмирає душа, П'янко пахнуть лілеї... "Ледве знайшов тебе, де ти була?"- Він просто перед нею. "Сплутали з кимось мене, мабуть"- Тихо вуста шепочуть. "Ні, я не сплутав, мене Ігор звуть, Давно запросити хочу." Від почуттів аж пульсує танцпол, Мелодія душу гріє . Їй ще не віриться, що підійшов, А серце вже щастям німіє.
2021-07-11 23:16:53
4
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Алиса Селезнева
🤗😁😘
Відповісти
2021-07-12 07:01:26
1
Інші вірші поета
Не відпускай Своє-чуже. Листопад Чи був то біль?
Інші поети
Yevga Zap
@Yevga_Zap
Katrin Pirs
@katrin_pirs
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
26
4654
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1589