Багатство.
Людмила Скрипко
Я, знаєте, така багата стала. Рукою щедрою відсипали літа Коханого обіймів й слів немало, Дитячих поцілунків в день до ста. Ясні світанки й романтичну сутінь, Яскраві дні і теплі вечори. Тоненькі зморшки м'яко вкрили руки, - Тепер неначе мамині вони. Є цілий віз смішних й сумних історій, І кілька подорожей серце береже. А ще натхнення маю ціле море І Всесвіт, що думки мої веде. То сказано давно, роки - багатство, Вони лишають в пам'яті добро, На серці - світлий сум і добре братство, І сріблом припорошене чоло.
2021-04-13 20:52:21
5
0
Інші вірші поета
Побачення Розмова зі смертю Я впізнаю тебе завжди Пам'яті найрідніших
Інші поети
John Sarah
@Watiri
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1644
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11353