Мир з собою
Людмила Скрипко
Як коле нещадно у області серця. Нажаль, і таке іноді буває. Втрати випалюють нас, мов перцем. Чим лікувать порожнечу? Не знаєм... Кажуть підтримка і час лікують, Ще кошенята, маленькі діти, Квіти у полі той біль тамують. Дивні, ви кажете, ваші ліки. Та, як нестерпно болить, повірте, Помочі будь-які будеш радий. Біль не розгониш простим повітрям І в амнезію не вийде грати. Треба заповнити порожнечу Щирістю, радістю, теплотою, Скинути схіму свою чернечу І віднайти в серці мир з собою.
2021-11-28 14:48:18
5
0
Інші вірші поета
Не відпускай Напутня порада Запах літа Дякуєм, що світив
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Минутой мечтания :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
1179
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
84
0
3590