Диво з див
У руці малесенька долонька.
Пальчики здригнулися ві сні.
Ні, це не синочок і не донька.
Мій онук. Він гріє мої дні
Світлою дитячою любов'ю,
Хоч і шкоди в ньому досхочу,
Його усмішка покращує здоров'я,
По городу вслід за ним лечу.
Повалились разом у цибулю -
Жовтий байк не витримав кульбіт:
"Ти мурзата, наче чорт, бабуля
І від сміху вже болить живіт."
Лежимо, над нами синє небо,
В білій ваті знову чудеса:
"Подивись, бабунь, он королева,
Майже до землі її коса!"
Ми зчаровані казковою красою.
Неочікувано хлопця сон зморив.
В хату я несу перед собою
Справжнє щастя, своє диво з див.
2021-12-04 15:10:57
18
5