Я впізнаю тебе завжди

Людмила Скрипко

Я почую тебе крізь застуджений плач заметілі, Я впізнаю тебе серед тисяч забутих облич, Так буває, життя незавжди йде лиш так, як хотіли, Але я відізвуся будь-де, ти лиш тільки поклич. Я почую тебе через місяці суму й розлуки, Я впізнаю твій голос у хорі чужих голосів І зроблю крок назустріч, лише простягни мені руки, Лиш всміхнися, і буде все так, як колись ти хотів. Доля все розписала невіданим людям законом І нічого не можна в житті наперед загадать. Всяк буває, та знаю, на Страшнім Суді перед Богом Щоб тебе не забуть, буду твоє ім'я промовлять.

2021-11-10 11:50:16

4

0

Схожі вірші

Всі

Don't know what to do

Nora

I wanna making you laugh, I wanna making you smile. Please do not kill this love, I'm only touched you while You was wondering by my warmth. I don't know what to do without you; So many days ago you brought Small hope into my boring life, too. Blue eyes like an immense ocean, Your first words like a dream. I'm fall in love with you more, However reckless it may seem. My little devilish angel With radiant smile, You are my own danger. I will always stay inside Your hot heart. You taught me, that memories Are never die, So for me it isn't very dangerous. You are here, but at a so long distance Of many kilometers in eternity. Your care and worry about me amazed My heart. Next to you is no adversity. I don't know what to do without you, My first and single soulmate. Don't kill this love, don't kill me too... Our love appeared from my hate. It is a turning point now, So what will you choose? Yes, you don't know, how... But we really cannot lose! ____________ And there is nothing more pleasant yet than to feel the love of a person who hates everyone now. Перевод на русский: https://www.surgebook.com/anastasia_chan/blog/7abtu0i © (Copyright, 2019) ⓝⓞⓡⓐ

45

3

5165

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

52

13

1952