Я впізнаю тебе завжди

Людмила Скрипко

Я почую тебе крізь застуджений плач заметілі, Я впізнаю тебе серед тисяч забутих облич, Так буває, життя незавжди йде лиш так, як хотіли, Але я відізвуся будь-де, ти лиш тільки поклич. Я почую тебе через місяці суму й розлуки, Я впізнаю твій голос у хорі чужих голосів І зроблю крок назустріч, лише простягни мені руки, Лиш всміхнися, і буде все так, як колись ти хотів. Доля все розписала невіданим людям законом І нічого не можна в житті наперед загадать. Всяк буває, та знаю, на Страшнім Суді перед Богом Щоб тебе не забуть, буду твоє ім'я промовлять.

2021-11-10 11:50:16

Інші вірші поета

Злива Що було б? Вересень Волошки-очі

Інші поети

Юлія Мушак

@yulia_mushak

Де Лайт

@fosfadok

Hitar

@Hitar

Схожі вірші

Всі

"Hannah"

Jojo Harl

Why would you bully? Was that okay? Nobody helped me, Get out of the way. And i didn't cry. And i didn't lie. I just looked at you. With a fake smile. You could love me. You really could. But you didn't. You left me alone. And then i cried. And then i lied. I left my world, Without any love. Someone will need you. Someone will shout. Listen to the scream. Help the people live. ♡ Inspired by "13 reasons why" Netflix series.

15986

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1866