Життя барельєф
Людмила Скрипко
Проживаємо своє життя поволі. Самостійно завдаєм йому рельєф Полотно подій - доріжки долі. Кожен день мов ліпим барельєф. Біль міняє нас, ми стаємо сильніші Та втрачаєм спектр тепла душі. Наші почуття стають стисліші, Як чотиристрочкові вірші. Нам гіркота відкриває очі, Мов прозріння від туману сну, Ми звільняємось від мороку охоче, Але більш не віримо добру. Віра світлом осяяє душу - Ти легка, як птах, спіши молитись. Віру втратиш ( попередить мушу) Дуже важко на відламки не розбитись...
2021-11-14 04:47:39
3
0
Інші вірші поета
Не відпускай Крила. Дівчинка Кохання всюди
Інші поети
Любов Гаврищук
@lyubov_gavrishchuk
Katkyn
@ktmeni
Sallma890
@Sallma890
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2764
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5802