Ти чуєш,Господи?..
Людмила Скрипко
Ти чуєш, Господи? Я знаю, безліч справ, А я не з тих, хто вірив безсумнівно. Але, якби, ти десь хвилинку мав, Мене почув би? Знаєш, я все рівно Думок своїх ніяк не соберу, Вони летять, мов ключ птахів у вирій. І я , як лист осінній на вітру, Тремчу, тремчу... В мені краплинка віри Давно на серце морем розлилась. Питань у мене , Боже, небагато Чом по моїй країні розійшлась Ця клята пошесть? Чом країні-кату Нема спокою вдень, а ні вночі? Чому щоденно гинуть наші діти? Їх ватажок продався сатані Й лише тобі під силу їх спинити. Я знаю,Боже, важко всюди вспіть, Та я молю тебе, устигни, Боже... Врятуй дітей своїх, що кожну мить Боронять землю під вогнем ворожим. Їх діло праве, Боже, поможи! (Хто я така, щоб щось в тебе просити) Але ж ти бачиш, діти ці твої, Ні, не воюють! Мусять зупинити Орду ворожу, що твоїм хрестом Прикрившись, йде вбивати й грабувати. Ти ж бачиш все, що коїться кругом. Хто, крім тебе, нас зможе врятувати? Ні,я не ремствую, я вдячна за життя, Що прожила у мирі і любові, Я йшла за світлом, як мале дитя, І гріли мою душу ясні зорі. Як я любила зранку по росі Пройти, вдихаючи життя на повні груди, Як не спалося - слухала пісні, Писала вірші. Завжди добрі люди Мені траплялись у моїм житті. Я цінувала рід свій і коріння, Я дякую за всі моменти ці! Я лиш людина, я твоє творіння, Тому прошу, додай нам трохи сил, І покажи нам, Боже, ту дорогу, Куди нам йди, аби здобути мир, Життя звичайне й правди перемогу. 18.01.2023
2023-08-27 07:19:37
0
0
Інші вірші поета
Пам'яті найрідніших Чи є любов? Минуле Вакциновані
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
127
26
4116
Недоречне (UA)
Ай
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
49
6
780