Ти чуєш,Господи?..

Людмила Скрипко

Ти чуєш, Господи? Я знаю, безліч справ, А я не з тих, хто вірив безсумнівно. Але, якби, ти десь хвилинку мав, Мене почув би? Знаєш, я все рівно Думок своїх ніяк не соберу, Вони летять, мов ключ птахів у вирій. І я , як лист осінній на вітру, Тремчу, тремчу... В мені краплинка віри Давно на серце морем розлилась. Питань у мене , Боже, небагато Чом по моїй країні розійшлась Ця клята пошесть? Чом країні-кату Нема спокою вдень, а ні вночі? Чому щоденно гинуть наші діти? Їх ватажок продався сатані Й лише тобі під силу їх спинити. Я знаю,Боже, важко всюди вспіть, Та я молю тебе, устигни, Боже... Врятуй дітей своїх, що кожну мить Боронять землю під вогнем ворожим. Їх діло праве, Боже, поможи! (Хто я така, щоб щось в тебе просити) Але ж ти бачиш, діти ці твої, Ні, не воюють! Мусять зупинити Орду ворожу, що твоїм хрестом Прикрившись, йде вбивати й грабувати. Ти ж бачиш все, що коїться кругом. Хто, крім тебе, нас зможе врятувати? Ні,я не ремствую, я вдячна за життя, Що прожила у мирі і любові, Я йшла за світлом, як мале дитя, І гріли мою душу ясні зорі. Як я любила зранку по росі Пройти, вдихаючи життя на повні груди, Як не спалося - слухала пісні, Писала вірші. Завжди добрі люди Мені траплялись у моїм житті. Я цінувала рід свій і коріння, Я дякую за всі моменти ці! Я лиш людина, я твоє творіння, Тому прошу, додай нам трохи сил, І покажи нам, Боже, ту дорогу, Куди нам йди, аби здобути мир, Життя звичайне й правди перемогу. 18.01.2023

2023-08-27 07:19:37

0

Схожі вірші

Всі

Тишина ночного неба

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот

46

44

2633

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11514