Побачення
Людмила Скрипко
Запроси мене на побачення, Де співають птахів голоси, Інтернету нема й телебачення - У минуле мене запроси. Зустрічати світанок над річкою, У тумані, що сипле росу. Пригадаю - блакитною стрічкою Я колись заплітала косу. Полум'яно багаття грається - Помаранчевий блиск по воді, Пташка поруч співає, старається Вдвох з луною на два голоси. У закопченій турці вариться Кава чорна п'янка, терпка. Ранок першим промінням вбирається. Я сьогодні щаслива така! Запроси мене на побачення, Де з луною на два голоси Пташка пісню співає, старається... В мою юність мене запроси.
2021-04-15 05:09:48
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Блакитноока
Як гарно!😍
Відповісти
2021-04-15 06:38:35
1
Людмила Скрипко
@Блакитноока дякую❤️
Відповісти
2021-04-15 06:51:34
Подобається
Інші вірші поета
Щось про людину Татові Бабусині крила. Рік-момент
Інші поети
Світлана Корнійчук
@svitlana_korniychuk_ehci
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3103
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2148