Мене п'янять мої слова
Мене п'янять мої слова Які я, ніби, прожива Громаді нашій промовля У ролі свята божества Його величності попа Добродію і пані, мова Така яскрава, кольорова Нестримна, вільна, веселкова Гірська потуга виняткова Води земного джерела Заллє вам все до молотка Відчуєте тоді, панове, панна Яка блаженна, окаянна Душа, особа вами звана Вертає ввечері жорна Думок, ідей, чого казна Що сновидіння пропада Зжере воно, ґаздине, ґазда Землі пороблені багатства. Представників живого царства Сусідів, кур, собак, скотарства Ворожок, небіжів, козацтва Холера, віспа подола Житло з любого матер'яла Цеглини, вапняку, метала Розм'якне з землетрусу бала Згорить сарай, згорить і зала Знесуть останнє опахала Заллє все начисто імла "Як врятуватися" пита? "Як врятуватися" не зна? Я все скажу ти тіки ша Спокійно сядь біля хреста Заплющ всі очі що ти ма Кишеню ліву виверта Правицею все те хапа До урни сип, вона свята 06.08.2022
2023-09-12 00:09:57
1
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3840
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3725