Я та, що є

Людмила Панчук

Я та, що є... Серед тисячоліть блукаю. Між стінами зірок йдучи, У темряви полон ступаю…. Я та, що є... Так, змінююсь із плином літ, А біль у серці не вщухає І зранена душа, як світ. Я та, що є… Торую шлях, сльозами змитий, І серцем відчуваючи провину, Крізь сни ясні і вічність плину… Я та, що є... Снігам наперекір і злим вітрам, Словам, поглинутим дощами, Й примарам, що постали поміж нами. Я йду... Іду до тебе.

2024-09-26 21:12:58

Інші вірші поета

Давай від всіх збудуємо стіну. Між нами... Відьма

Інші поети

Анастасія Жукова

@an__zhukova

Upavshii_Zakat

@Upavshii_Zakat

Beautifulinwhite

@Beautifulinwhite

Схожі вірші

Всі

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

6292

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

1930