Я та, що є

Людмила Панчук

Я та, що є... Серед тисячоліть блукаю. Між стінами зірок йдучи, У темряви полон ступаю…. Я та, що є... Так, змінююсь із плином літ, А біль у серці не вщухає І зранена душа, як світ. Я та, що є… Торую шлях, сльозами змитий, І серцем відчуваючи провину, Крізь сни ясні і вічність плину… Я та, що є... Снігам наперекір і злим вітрам, Словам, поглинутим дощами, Й примарам, що постали поміж нами. Я йду... Іду до тебе.

2024-09-26 21:12:58

Інші вірші поета

Між нами... Давай від всіх збудуємо стіну. Відьма

Інші поети

Rose P. Silver

@dragonandfish

Upavshii_Zakat

@Upavshii_Zakat

Enok Mayeny

@Enok_Mazino_Mardukg

Схожі вірші

Всі

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

3776

ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ

А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.

8924