Виснаження
По серцю холодом пройшов тупий кенжал,
Залишивши по собі рвану рану.
Розлилась кров і витекла руслом
Через артерії у душу мою драну.
Підійму очі, гляну в їх туман,
Зилишу всі страждання я - на потім,
Немає сил вже думати про те,
Що скажуть мені друзі по "роботі".
Сковзну пелиною по гострих скелях брів:
Бліде обличчя звиє враз про втому.
Глибоке синє море розіллє
Свої венисті хвилі на роздолі.
Волосся закує мене в хітон,
Нема кому рукой по ньом провести.
Кому потрібна дівчина з глибин
З промерзлим мов крижина злісним серцем?
Я підійму ще раз туманні очі,
Накину теплу куртку і піду.
Та перед цим повернусь до усіх охочих
Й промовлю щиро: "Я вас прокляну....."
2024-02-26 23:56:38
1
0