Виснаження

Maiden rose

По серцю холодом пройшов тупий кенжал, Залишивши по собі рвану рану. Розлилась кров і витекла руслом Через артерії у душу мою драну. Підійму очі, гляну в їх туман, Зилишу всі страждання я - на потім, Немає сил вже думати про те, Що скажуть мені друзі по "роботі". Сковзну пелиною по гострих скелях брів: Бліде обличчя звиє враз про втому. Глибоке синє море розіллє Свої венисті хвилі на роздолі. Волосся закує мене в хітон, Нема кому рукой по ньом провести. Кому потрібна дівчина з глибин З промерзлим мов крижина злісним серцем? Я підійму ще раз туманні очі, Накину теплу куртку і піду. Та перед цим повернусь до усіх охочих Й промовлю щиро: "Я вас прокляну....."

2024-02-26 23:56:38

Інші вірші поета

Монополія життя Кохання Азазеля До літній антракт Обрізані крила

Інші поети

Тома Ерёмина

@shy_playwriter

Miyako-san

@Sakura_san_

IamDiFox

@IamDiFox

Схожі вірші

Всі

" Вздох неба "

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶

2023

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

866