Доколисаю
Євгенія Стрельченко
Зітру з пам'яті той момент, Коли у паніці тремтіли руки. І життя безцінне, розміром з цент, Пізнало останні муки. Я відпускаю, я відпускаю! Лети! Безкрило не в низ, а до неба, Де я намалювала для тебе світи. І я прийду до тебе, як треба. Доношу, доколисаю. Я пам'ятаю, я пам'ятаю! Я відпускаю!!!
2021-05-23 03:11:57
3
0
Інші вірші поета
Ну добре Наодинці зі своїми Сансара Голос
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3538
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3468