Оада
Твої золоті коси
Різали душу серпанком ,
Ти приходила до мене гола й боса
Щоранку.
Я заплітав у прядки стрічки.
Я шепотів ім'я твоє, Оада.
З твоїх очей текли пекучі річки,
А я не знав, як дати цьому раду.
Тебе не має. Ти невидима,
А я все ще бачу твої рухи.
Ти вже нелюдима,
До тебе тягнуть руки духи.
Тримають міцно свою бранку
За золоте волосся .
Я ріжу його, як колосся ,
Щоранку.
2020-08-31 13:58:57
0
0