Оада

Євгенія Стрельченко

Твої золоті коси Різали душу серпанком , Ти приходила до мене гола й боса Щоранку. Я заплітав у прядки стрічки. Я шепотів ім'я твоє, Оада. З твоїх очей текли пекучі річки, А я не знав, як дати цьому раду. Тебе не має. Ти невидима, А я все ще бачу твої рухи. Ти вже нелюдима, До тебе тягнуть руки духи. Тримають міцно свою бранку За золоте волосся . Я ріжу його, як колосся , Щоранку.

2020-08-31 13:58:57

Інші вірші поета

Чутки Білокоса Весна Старенькі й смерть

Інші поети

Lincevskaia_16_17

@Lincevskaia_16_17

Ally San

@allysan1210

@follower_number_0

Схожі вірші

Всі

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

4954

Закат декабря

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...

1725