Потвора
Євгенія Стрельченко
(18+)
Під дощем розмокли речі, Ті що випрала ти вчора. Готувалася до втечі, Доки спить потвора. Відчиняй скоріше двері. Руки в ноги і біжи. Трунок у його вечері. Серце б'ється на межі. Дощ укутав тебе в волю, Розказав про грані болю. На руках грудна малеча. Все лягло на твої плечі. Під дощем розмокли очі, "Розфарбовані" ще вчора. Ти пішла посеред ночі, Доки спить потвора.
2021-07-28 02:30:11
1
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Євгенія Стрельченко
Я просто почитала новини і народився такий вірш.
Відповісти
2021-07-28 12:56:18
Подобається
Інші вірші поета
Афіша Ікс Не так Не забудь
Інші поети
sinemma
@sinemma
Харука Танака
@Shadow_of_flowers
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2292
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13424