Наодинці зі своїми
Наодинці зі своїми демонами. Вони кричать вустами тих , Хто латав тобі одвічні рани, А потім знову рвав і питав: "Болить?" Наодинці в натовпі не знайомих. Наодинці посеред своїх. Кружляєш, ще поки свідомий, В буднях осунутих стріх. Зустрів . - Нагодую тебе обіцянками, Пригощу дьогтем і медом. Поділюсь своїми ранками, Вкрию спогадами, мов пледом . -Все ще хочеш кров з молоком? Все ще прагнеш солодкі вуста? А в мені тільки образ ком. (А я ж думала ,що пуста!) Настане звичайний вечір - рахуй до ста. Наодинці дихай з моїми янголами. Вони приходять , коли твоє тіло спить, Латаючи одвічні рани, Шукають, де ще болить . А я без них вмираю, Доки назад чекаю.
2023-03-22 01:27:47
0
0
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3346
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2017