اشتياق
Gamila
أكتب إليكَ هذا المرسال يا عزيزي لعلا كلماتِ تستطيع وصف مدى إشتياقي لكَ ولصوتكَ الذي لطلاما كان مقطوعتي المفضلة. عزيزي: أشتقت لكَ أكثر من أي شيء أخر، أشتقت لصوتكَ الحنون، أشتقت إلى ضحكتكَ لطلاما عشقتها حد الجنون، أشتقت لكلمة أنتِ إبنتي الجميلة، أشتقت لكل شيء أنت فيه، كل شيء من حولي يذكرني بكَ، هل سيطول هذا البعد؟ هل سنظل هكذا نتواصل عن طريق نظراتنا؟ أين أنتَ الآن؟ وكيف حالك؟ أعلم أنكَ لست بخير ولكن أنا بجانبك دائما وأبدًا لن أتركك مهما حدث ولن يقل حبي لكَ مهما طالت المسافات أحبكَ يا أبي. -أبنتكَ "بقلم مريم وائل "جميلة"
2021-03-09 04:01:00
2
0
Інші вірші поета
أحبُكِ يا عزيزتي الجميلة رويتُ حُـبكَ ماذا لو عاد معتذرًا ألمّ الحُب مُميت
Інші поети
NaTa Ly
@Nata_Ly03
kamilionus_
@kamilionus_
GRAFO
@grafo
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
5000
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12612