ماذا لو عاد معتذرًا
- لتجاهلتهُ كما تجاهل حُبي المفرط له، لجعلتهُ يندم على كل لحظة جعلني أبكي فيها، لجعلتهُ يعلم ماذا فعل بي وماذا حطم بداخلي، لجعلتهُ يعلم ما هو طعم الألم الذي أذاقني إياه، سأدعوهُ لدخول حياتي مجددًا ولكن هذا بعدما حدث تغيير لن يكون كل شيءٍ كما تركه، سأجعلهُ يتذوق طعم المُر والألم الذي أذاقني إياه، لن أتركه قبل أن أدفن قلبه كما فعل بقلبي وجعلَه بلا روح ولا رحمة، سأقتله ألف مرة كما فعل فَبِماذا يفيد الإعتذار بعد طعنات سببت لي جروح لا تُداوي ولا تُشفى على مرّ السنوات! سوف أجعله يبكي دمًا وليس دموعًا، وسوف يندم آلاف المرات على ما فعل، ثم أتركه يتعذب في نار الندم والإشتياق إليَّ، سوف أجعل مني ذكرى مؤلمة لن ينساها أبدًا. -مريم وائل "جميلة"
2021-02-18 19:07:30
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
يُـــم يُـــم
هبكيي من العظمةة 😭♥️♥️♥️♥️
Відповісти
2021-03-04 19:28:22
1
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
2191
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
11138