"مطر دموعي"
أجلس في شرفة منزلي ليلًا، كانت نسمات الهواء الباردة تداعب وجهي، فالشتاء على الأبواب يا سادة، وهو فصلي المفضل، كَم أعشق هذه الأجواء، شردت قليلَا ثم لاحظت تحرك السحب بسرعة كبيرة من شدة الرياح، كانت الرياح تجعل السحب تتراكم مثل الكلمات المؤذية التي تكون تراكمات بداخلي، تراكمات من حزن وألم وبكاء شديد، ولكن لا أستطيع إخراجهم، تتكون السحب يومًا بعد يوم مثل التراكمات بداخلي، وفجأة تعلن السماء عن سقوط الأمطار كَم أن المطر غزير جدًا مثل دموعي التي لا تتوقف عن النزول بكيت وبكت السماء معي بشدة أخرجت كل ما بداخلي كل الآلام التي تسبب بها الكارهين وكل البكاء بسبب كلمات قالها بعضهم بصفة أنها مزاح فقط، لقد هدأ قلبي الآن، ثم يظهر بعد انتهاء المطر قوس قزح وعندما أراه أبتسم فورًا وأنسى كل ما حدث وكل بكائي، ياإلهي أنا واقعة في حب هذا الفصل لأنه يشبهني حتمًا. -مريم وائل "جميلة"
2021-02-21 11:43:25
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
يُـــم يُـــم
إبداع حقيقيي 😭♥️♥️♥️👏
Відповісти
2021-03-04 19:28:07
Подобається
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2631
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1763