17
(18+)
Коли я умру, я не буду у раї чи пеклі. Коли я умру, мене поховають в землі, в дерев'яній коробці. Ніхто не проллє і сльозинки. Ніхто не прийде, бо не знає про те що я є, жив поряд з ними. Коли я умру, я нарешті спочину, Полишу страждання, думки і тривоги. Сяйну до небес, але впаду у море. Втоплюся у ньому ізнову, Порину із рибами в путь, Посягати новí, невідомі простори. Коли я умру, я не попаду Ні у рай ні у пекло. Бо для раю самовбивство – це зло. А для пекла занадто вже добре. Вбити лиш тільки себе, не образивши більше нікого... Не може у сироти бути хоч хтось. Хто по-правді жаліє, Хто по-правді гріє, У серці до нього любов.
2024-02-01 14:12:53
2
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2544
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12371