№6
Я дивлюся як цвіте земля, як сонце в небі в душу зазира.
І кров червона, мов жива, стікає з пагорбів у ріки.
І похилилася донизу голова, повисли плечі згорбилася спинá. З очей будуть стражденні сльози.
І впав на землю у риданні.
Я запізнився, я не встиг,
Допомогти, врятуватись решті.
Якби з'явився трохи швидше, я б допоміг,
Або.. або поліг би пліч-о-пліч разóм із ними. А так... Усе це лиш якби.
... Так ти не з'явився швидше, вчасно,
А вони– не пережи́ли цієї бійні.
Та ти усе одно– живи, живи заради інших, тих хто уцілів, лишився жити далі, завдячуючи саме тобі. Вони б цього хотіли.
... Я дивлюся як цвіте земля і квіти цвітом пагорби повсюдно укривають, але чиєю кров'ю поживилася земля, щоби вони з'явились?
2023-05-07 06:51:50
2
1