№6
Martin Wind
Я дивлюся як цвіте земля, як сонце в небі в душу зазира. І кров червона, мов жива, стікає з пагорбів у ріки. І похилилася донизу голова, повисли плечі згорбилася спинá. З очей будуть стражденні сльози. І впав на землю у риданні. Я запізнився, я не встиг, Допомогти, врятуватись решті. Якби з'явився трохи швидше, я б допоміг, Або.. або поліг би пліч-о-пліч разóм із ними. А так... Усе це лиш якби. ... Так ти не з'явився швидше, вчасно, А вони– не пережи́ли цієї бійні. Та ти усе одно– живи, живи заради інших, тих хто уцілів, лишився жити далі, завдячуючи саме тобі. Вони б цього хотіли. ... Я дивлюся як цвіте земля і квіти цвітом пагорби повсюдно укривають, але чиєю кров'ю поживилася земля, щоби вони з'явились?
2023-05-07 06:51:50
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Н Ф
Вірш з глибоким змістом
Відповісти
2023-05-07 20:07:03
Подобається
Інші вірші поета
5 9 №10 Вірш №2
Інші поети
Adian Rahaman
@Adian_Rahaman
Meri Veis
@meri_veis
yoona
@yoona_yeol
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4600
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3596