9
Полиш мене й думки мої Чом сновигаєш досі? Хіба не ясно що? Сказала мені чітко – ні А я, чомусь почувши мов не чую Здавалося, я мушу засмутитися, пройнятися чорнявим смутком, або ж ненавидіть тебе Але за що? Хіба ти винна в тім що я Тебе кохаю до нестями?. Й якщо когось повинен я ненавидіть сповна то це повинен бути я. Адже не слід мені було тебе кохати І ніжитись в думках де тільки двоє ми Бо у житті все геть інакше. Ти геть байдужа до тих, різноколірних почуттів якими я пропитаний до тебе. Якби хотілося б мені побуть з тобою на самоті бодай хоч раз в житті, а так Мабуть на краще, пустити спомини про тебе за течією в забуття, Та чи зумію я, коли так глибоко проникла в моє серце, душу?
2023-06-13 19:04:59
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Н Ф
Ніби зізнання у коханні. Красиво.
Відповісти
2023-06-14 17:55:21
1
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3613
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2553