5
Горить вогонь, палає місто. Плачі й крики́ доносяться із закутків домів і вулиць. А потім, оглушні згуки зброї залпів й тиша. ...Невже й сюди прийшла вони? навала вража? Вони – ось ці уродженці геєни, суще зло Яке несе лише, розруху й не життя. Й посліду завше залишає землю, Яка згоріла вся до тла й просякнулуся їддю. Й ніхто, й ніщо жадобу їх до крові, вбивства та грабунку не в змозі Ані задовільнити, ні спинити. Але тривати вічно так не може і не буде. Бо всьому є початок і кінець. Колись і це скінчиться. Знайдуться ті хто, встануть і повстануть, дадуть отпір отим і знищать вщент той корінь зла, який прогнив уже давно нáскрізь. І знов засяє промінь світла у тих містах де стільки часу, літ була суцільна тьма.
2023-04-30 10:20:39
2
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2318
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5644