15
І знов насунули на небо хмари.
І знову землю вкрив туман.
Не встиг ще день настати гоже
Як спереду все, знай як, безнастанно знову,
Почали сунути вони – убивці, ка́ти і ґвалтівники.
Але для чого йдуть вони?Що їх до сюди тягне?
Невже тут є бодай якась дещиця їхня?
Невже не шкода їм життів своїх?(Хіба не знають що їх чекає тут?)
Але хіба втямки отим, що пруть все безугавно по тіла́х своїх ж, що полягли раніш,
Про вартість отого́ – життя людського?
Вони ж ідуть сюди щоб убивати, нищити і забирати, начхати їм на все, людське.
Шкода, хіба що тих людей невинних, що гинуть в тіні мли від рук отих
Що вже давно не люди, ні. Можливо і вони, колись людьми були отими,
Але це було так давно, що геть забули вже що є таке той даль і співчуття до інших.
Усе що знають тепер лиш тільки смерть і кров; від тих людей лишилась тільки оболонка.
Й ніщо людське спинити їх не в змозі, окрім…
Окрім, хіба-що, кулі, що увійде у їхню плоть,
Проникне в серце і знерухомить їх уже навічно, погубить їх життя.
Та не зупинить це отих назовсім, за тими що лягли, як хвиля в морі
Піде інша, за нею ще одна і ще,
І так тривати буде доти допоки не поляже кожен з них,
Бо тут усе не їхнє, усе чуже для них
Й завжди таким буде.
2023-09-30 19:15:03
3
0