15
І знов насунули на небо хмари. І знову землю вкрив туман. Не встиг ще день настати гоже Як спереду все, знай як, безнастанно знову, Почали сунути вони – убивці, ка́ти і ґвалтівники. Але для чого йдуть вони?Що їх до сюди тягне? Невже тут є бодай якась дещиця їхня? Невже не шкода їм життів своїх?(Хіба не знають що їх чекає тут?) Але хіба втямки отим, що пруть все безугавно по тіла́х своїх ж, що полягли раніш, Про вартість отого́ – життя людського? Вони ж ідуть сюди щоб убивати, нищити і забирати, начхати їм на все, людське. Шкода, хіба що тих людей невинних, що гинуть в тіні мли від рук отих Що вже давно не люди, ні. Можливо і вони, колись людьми були отими, Але це було так давно, що геть забули вже що є таке той даль і співчуття до інших. Усе що знають тепер лиш тільки смерть і кров; від тих людей лишилась тільки оболонка. Й ніщо людське спинити їх не в змозі, окрім… Окрім, хіба-що, кулі, що увійде у їхню плоть, Проникне в серце і знерухомить їх уже навічно, погубить їх життя. Та не зупинить це отих назовсім, за тими що лягли, як хвиля в морі Піде інша, за нею ще одна і ще, І так тривати буде доти допоки не поляже кожен з них, Бо тут усе не їхнє, усе чуже для них Й завжди таким буде.
2023-09-30 19:15:03
3
0
Інші поети
Virtoria
@Victoria_Sandulenko
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3011
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
49
15
2272