15
І знов насунули на небо хмари. І знову землю вкрив туман. Не встиг ще день настати гоже Як спереду все, знай як, безнастанно знову, Почали сунути вони – убивці, ка́ти і ґвалтівники. Але для чого йдуть вони?Що їх до сюди тягне? Невже тут є бодай якась дещиця їхня? Невже не шкода їм життів своїх?(Хіба не знають що їх чекає тут?) Але хіба втямки отим, що пруть все безугавно по тіла́х своїх ж, що полягли раніш, Про вартість отого́ – життя людського? Вони ж ідуть сюди щоб убивати, нищити і забирати, начхати їм на все, людське. Шкода, хіба що тих людей невинних, що гинуть в тіні мли від рук отих Що вже давно не люди, ні. Можливо і вони, колись людьми були отими, Але це було так давно, що геть забули вже що є таке той даль і співчуття до інших. Усе що знають тепер лиш тільки смерть і кров; від тих людей лишилась тільки оболонка. Й ніщо людське спинити їх не в змозі, окрім… Окрім, хіба-що, кулі, що увійде у їхню плоть, Проникне в серце і знерухомить їх уже навічно, погубить їх життя. Та не зупинить це отих назовсім, за тими що лягли, як хвиля в морі Піде інша, за нею ще одна і ще, І так тривати буде доти допоки не поляже кожен з них, Бо тут усе не їхнє, усе чуже для них Й завжди таким буде.
30.09.2023
3
0
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3616
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
2341