На скелі бездонної прірви...
Meri Veis
На скелі бездонної прірви, Сиділа безмовна душа... Розбита під тиском зневіри, Забута в обривку вірша. Вітер розносить уламки, Серця склянного рубін. Ховають повітряні замки Думки, що снують поміж стін. Час зупинився неначе... Пісочний годинник мовчить. Море сапфірове - плаче. Душа - тихо кричить...
2020-06-08 22:11:19
6
0
Інші вірші поета
Я просто хотіла бути щасливою... Поцілунок Мрія про небо Любов
Інші поети
Trui
@trui
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Asteriya
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
5793
12
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
9138