"Куп'юри"

Merian Varner

Чомусь у двадцять першім віці Куп'юри заміняють нам людей Усі в житті неначе човни в морі Втопають у глибинах пристрастей Великі й сильні хвилі у спокуси Шторми бажань потоплять почуття Продали людяність , про доброту забули Усьому ставлять ціни , навіть на людей . Існують цінники уже на щастя І навіть на любов ціна своя вже є Усе духовне , сокровенне й чисте Що саме найдорожче - все твоє Все знищили ці чортові банкноти ! Заполонили душу ,в серце забрели Насправді ж люди бідняки й банкроти Коли безцінні речі продали !

2021-05-11 09:52:25

Інші вірші поета

" Чому без тебе сенсу вже немає " " Пісня " " Швидкоплинність " " Погрязла доля у пітьмі "

Інші поети

11:11

@light_blue

stasijjka

@stasijjka

Таня

@kaktysss

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12170

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

4552