"Куп'юри"
Merian Varner
Чомусь у двадцять першім віці Куп'юри заміняють нам людей Усі в житті неначе човни в морі Втопають у глибинах пристрастей Великі й сильні хвилі у спокуси Шторми бажань потоплять почуття Продали людяність , про доброту забули Усьому ставлять ціни , навіть на людей . Існують цінники уже на щастя І навіть на любов ціна своя вже є Усе духовне , сокровенне й чисте Що саме найдорожче - все твоє Все знищили ці чортові банкноти ! Заполонили душу ,в серце забрели Насправді ж люди бідняки й банкроти Коли безцінні речі продали !
2021-05-11 09:52:25
5
0
Інші вірші поета
" Зимова пора " " Третя де ми вдвох " " Гіркіша лиш печаль " " Чому без тебе сенсу вже немає "
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1956
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11487