Дощ
Мілена_Мі
Пора суму і тишини, Коли очі піднімуться в небо. Ти побачиш справжні мости, Що зжигають себе без потреби. Хмаринок зовсім не видно, І птахи ледь -ледь літають. В таку пору смутку, Не хочеться бачить деталей. Якщо причин не має, Ти просто глянь на небо. І нічого там не побачиш, Серед дощових наметів. Тебе поглинає печаль, Що огортає пелиною. Без причини жити - страх, А життя без урону - погоня. ~Мілена~
2021-04-13 16:53:27
7
0
Інші вірші поета
Вікно А власне, навіщо? Кожен день - на перемотці... .Блукання.
Інші поети
Sarang Luxeu
@sarang_luxeu
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3285
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2215