Вона стерегла його секрети..
Вона стерегла його секрети, Вона чекала на нього невтомно. Малювала кожну ніч портрети, Дивилася в небо на ночі чорні. Вона так сміялась, що заплакатись можна.. Лише раз на сто років стрічають подібні зізнання. Вона не думала,що бодай на щось спроможна, Та зустріла кохання. Поки пишуться пісні і цитати, Вона просто хоче його пам'ятати. І любити так щиро, немов уперше, Не забути жодне з його звершень. Вона буде битися проти світу, Попри зло,біль і ненависті завісу. Її серце при цьому шалене й глибоке, І він знає про її джерела й уроки. І він знає про кожну з її поразок. І вона для нього відкрилася,наче книга. Він каже,що біль минає із часом. Але очі не брехатимуть нині. Її історії можуть бути найкращою прозою в світі. Та їх, як і її, ніхто не побачить. Відстань з'їдає щасливі миті. Ніхто не знає, ніхто не бачить.
2023-02-11 19:39:07
5
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Ангеліна Пилипенко
Супер, дуже класний вірш😍😍 Ти повернулася на Surgebook?
Відповісти
2023-02-11 19:40:18
1
Мілена_Мі
@Ангеліна Пилипенко Дякую.💌 Думаю,так.)
Відповісти
2023-02-11 19:41:03
Подобається
Ангеліна Пилипенко
@Мілена_Мі Подальшого розвитку тобі в цьому) Бо я думаю, я покину Surgebook після того, як мене абсолютно несправедливо заблокували... тільки знайду інше вмістилище для творів, і, звичайно, продовжуватиму творити😌
Відповісти
2023-02-11 20:09:26
Подобається
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2596
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2411