Вона стерегла його секрети..
Вона стерегла його секрети, Вона чекала на нього невтомно. Малювала кожну ніч портрети, Дивилася в небо на ночі чорні. Вона так сміялась, що заплакатись можна.. Лише раз на сто років стрічають подібні зізнання. Вона не думала,що бодай на щось спроможна, Та зустріла кохання. Поки пишуться пісні і цитати, Вона просто хоче його пам'ятати. І любити так щиро, немов уперше, Не забути жодне з його звершень. Вона буде битися проти світу, Попри зло,біль і ненависті завісу. Її серце при цьому шалене й глибоке, І він знає про її джерела й уроки. І він знає про кожну з її поразок. І вона для нього відкрилася,наче книга. Він каже,що біль минає із часом. Але очі не брехатимуть нині. Її історії можуть бути найкращою прозою в світі. Та їх, як і її, ніхто не побачить. Відстань з'їдає щасливі миті. Ніхто не знає, ніхто не бачить.
2023-02-11 19:39:07
5
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Ангеліна Пилипенко
Супер, дуже класний вірш😍😍 Ти повернулася на Surgebook?
Відповісти
2023-02-11 19:40:18
1
Мілена_Мі
@Ангеліна Пилипенко Дякую.💌 Думаю,так.)
Відповісти
2023-02-11 19:41:03
Подобається
Ангеліна Пилипенко
@Мілена_Мі Подальшого розвитку тобі в цьому) Бо я думаю, я покину Surgebook після того, як мене абсолютно несправедливо заблокували... тільки знайду інше вмістилище для творів, і, звичайно, продовжуватиму творити😌
Відповісти
2023-02-11 20:09:26
Подобається
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
4359
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3300