Вона стерегла його секрети..
Вона стерегла його секрети, Вона чекала на нього невтомно. Малювала кожну ніч портрети, Дивилася в небо на ночі чорні. Вона так сміялась, що заплакатись можна.. Лише раз на сто років стрічають подібні зізнання. Вона не думала,що бодай на щось спроможна, Та зустріла кохання. Поки пишуться пісні і цитати, Вона просто хоче його пам'ятати. І любити так щиро, немов уперше, Не забути жодне з його звершень. Вона буде битися проти світу, Попри зло,біль і ненависті завісу. Її серце при цьому шалене й глибоке, І він знає про її джерела й уроки. І він знає про кожну з її поразок. І вона для нього відкрилася,наче книга. Він каже,що біль минає із часом. Але очі не брехатимуть нині. Її історії можуть бути найкращою прозою в світі. Та їх, як і її, ніхто не побачить. Відстань з'їдає щасливі миті. Ніхто не знає, ніхто не бачить.
2023-02-11 19:39:07
5
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Ангеліна Пилипенко
Супер, дуже класний вірш😍😍 Ти повернулася на Surgebook?
Відповісти
2023-02-11 19:40:18
1
Мілена_Мі
@Ангеліна Пилипенко Дякую.💌 Думаю,так.)
Відповісти
2023-02-11 19:41:03
Подобається
Ангеліна Пилипенко
@Мілена_Мі Подальшого розвитку тобі в цьому) Бо я думаю, я покину Surgebook після того, як мене абсолютно несправедливо заблокували... тільки знайду інше вмістилище для творів, і, звичайно, продовжуватиму творити😌
Відповісти
2023-02-11 20:09:26
Подобається
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
14854
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12033