"Привид"
В темному закутку сирого вечора, Він повстав із глибокого місця. Привид вийшов у світ людей, Неначе німа пісня. Він кружляв над тихим містом, І шукав собі друзів в дорогу. Але всі його боялись, Мов він сама страшна потвора. Хоча привид був зовсім іншим, І нікого не міг образить. Він боявся цього світу, Що з'їдає всі наші мрії. Просто люди судять інших По палітрі своїх кольорів. І тікати вже не сила, Від таких, гнилих створінь. Але він невпинно шукав, Ту надію, яка допоможе... Знайти у світі шлях, Де душа для людини дорожча. Де знецінюється страх... Де всі люди дружні і добрі. Якщо ви зустрінете цей край, Обов'язково нас зустріньте без злості. ~Мілена~
2021-04-12 10:09:02
9
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Сандра Мей
Вірш дійсно казковий💖. Але ви написали: Хоча привид був зовсім інших. Може ви мали на увазі: Хоча привид був зовсім іншим? (Хоча сама я не ідеал)
Відповісти
2021-04-12 19:50:43
Подобається
Мілена_Мі
@Сандра Мей Так, просто зробила помилку. Дякую, що помітили. ☺
Відповісти
2021-04-13 04:15:06
1
Сандра Мей
@Мілена_Мі Завжди будьласка😉
Відповісти
2021-04-13 04:18:26
1
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4227
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9295