"Привид"
Мілена_Мі
В темному закутку сирого вечора, Він повстав із глибокого місця. Привид вийшов у світ людей, Неначе німа пісня. Він кружляв над тихим містом, І шукав собі друзів в дорогу. Але всі його боялись, Мов він сама страшна потвора. Хоча привид був зовсім іншим, І нікого не міг образить. Він боявся цього світу, Що з'їдає всі наші мрії. Просто люди судять інших По палітрі своїх кольорів. І тікати вже не сила, Від таких, гнилих створінь. Але він невпинно шукав, Ту надію, яка допоможе... Знайти у світі шлях, Де душа для людини дорожча. Де знецінюється страх... Де всі люди дружні і добрі. Якщо ви зустрінете цей край, Обов'язково нас зустріньте без злості. ~Мілена~
2021-04-12 10:09:02
9
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Сандра Мей
Вірш дійсно казковий💖. Але ви написали: Хоча привид був зовсім інших. Може ви мали на увазі: Хоча привид був зовсім іншим? (Хоча сама я не ідеал)
Відповісти
2021-04-12 19:50:43
Подобається
Мілена_Мі
@Сандра Мей Так, просто зробила помилку. Дякую, що помітили. ☺
Відповісти
2021-04-13 04:15:06
1
Сандра Мей
@Мілена_Мі Завжди будьласка😉
Відповісти
2021-04-13 04:18:26
1
Інші вірші поета
Майбутнє.. Одна із тисячі історій.. Присвячено Україні! Чоловіча печаль.
Інші поети
Neha
@neha_09
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2172
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2142