"Привид"

Мілена_Мі

В темному закутку сирого вечора, Він повстав із глибокого місця. Привид вийшов у світ людей, Неначе німа пісня. Він кружляв над тихим містом, І шукав собі друзів в дорогу. Але всі його боялись, Мов він сама страшна потвора. Хоча привид був зовсім іншим, І нікого не міг образить. Він боявся цього світу, Що з'їдає всі наші мрії. Просто люди судять інших По палітрі своїх кольорів. І тікати вже не сила, Від таких, гнилих створінь. Але він невпинно шукав, Ту надію, яка допоможе... Знайти у світі шлях, Де душа для людини дорожча. Де знецінюється страх... Де всі люди дружні і добрі. Якщо ви зустрінете цей край, Обов'язково нас зустріньте без злості. ~Мілена~

2021-04-12 10:09:02

9

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Сандра Мей

Вірш дійсно казковий💖. Але ви написали: Хоча привид був зовсім інших. Може ви мали на увазі: Хоча привид був зовсім іншим? (Хоча сама я не ідеал)

Відповісти

2021-04-12 19:50:43

Подобається

Мілена_Мі

@Сандра Мей Так, просто зробила помилку. Дякую, що помітили. ☺

Відповісти

2021-04-13 04:15:06

1

Сандра Мей

@Мілена_Мі Завжди будьласка😉

Відповісти

2021-04-13 04:18:26

1

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

5976

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

2817