"Привид"
В темному закутку сирого вечора, Він повстав із глибокого місця. Привид вийшов у світ людей, Неначе німа пісня. Він кружляв над тихим містом, І шукав собі друзів в дорогу. Але всі його боялись, Мов він сама страшна потвора. Хоча привид був зовсім іншим, І нікого не міг образить. Він боявся цього світу, Що з'їдає всі наші мрії. Просто люди судять інших По палітрі своїх кольорів. І тікати вже не сила, Від таких, гнилих створінь. Але він невпинно шукав, Ту надію, яка допоможе... Знайти у світі шлях, Де душа для людини дорожча. Де знецінюється страх... Де всі люди дружні і добрі. Якщо ви зустрінете цей край, Обов'язково нас зустріньте без злості. ~Мілена~
2021-04-12 10:09:02
9
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Сандра Мей
Вірш дійсно казковий💖. Але ви написали: Хоча привид був зовсім інших. Може ви мали на увазі: Хоча привид був зовсім іншим? (Хоча сама я не ідеал)
Відповісти
2021-04-12 19:50:43
Подобається
Мілена_Мі
@Сандра Мей Так, просто зробила помилку. Дякую, що помітили. ☺
Відповісти
2021-04-13 04:15:06
1
Сандра Мей
@Мілена_Мі Завжди будьласка😉
Відповісти
2021-04-13 04:18:26
1
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2472
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2875