"Квітка "
Ти ідеш по світу, мов квітка, Що росте, аби вижити швидко. А вже потім шукати навколо, Пережитки минулих історій. Ти хотіла б пробитися в світ той, Що наповнений виром загадок. І прожити достойнеє літо, Щоб заснула з тобою ця згадка. Ти – маленьке створіння природнє, І тебе розтоптали так швидко. Хоч ти дуже хотіла собою Милуватися цілу зиму. Ти хотіла знайти в собі сили, Полюбити себе в різний час. Та людська доля – зовсім не квітка, Ну а квітка–це доля людська. ~Мілена~
2021-04-11 05:14:21
13
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Мілена_Мі
Дякую☺
Відповісти
2021-04-12 19:28:26
Подобається
Сандра Мей
повністю з вами згодна
Відповісти
2021-04-12 19:54:23
Подобається
Мілена_Мі
Дякую за коментар. Обов'язково виправлю помилку)
Відповісти
2021-05-05 17:12:29
Подобається
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1972
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10144