Чоловіча печаль.
Він перетнув межу, яку колись створили.
Уникав любові, бо з нею з'являється страх.
Хотів знайти рівновагу, але вона ніщо в порівнянні з почуттями,
Які породжуються із нічого, а насправді важать для тебе все.
Колись, коли його життя перестало важити і мати бодай якийсь сенс,
Він не втрачав сталевого погляду в небо.
Дивився, бо лише так міг побачити бодай щось,
Що могло порятувати його. Наприклад, зорі.
Любив ранки, тобто скоріше ранні підйоми,
Бо вони ламали його душу немов кістки, які більше не зростуться.
Часто мав емоційні гойдалки, але мовчав,
Бо грав золотий стереотип про чоловічу печаль.
2022-10-28 16:57:53
7
2