Там , де заходить сонце...
Мілена_Мі
Там , де заходить сонце буду жити Я, Де день і ніч зустрінеться на схилі. Де захід вимальовує стежину, Із золотого сяйва маяка. Там буду Я...На цьому горизонті Прощаємося з сонцем ми щодня. І міліарди визирнуть в віконце, Щоби побачити зникання ліхтаря. В отой момент всі дивляться за обрій, І думки наші стелять сонцю шлях. Якою йде у небуття ця зірка, Щоб зранку знову сяяти для нас.
2021-08-05 20:53:16
10
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Мілена_Мі
@sunrise Дякую
Відповісти
2021-08-05 21:12:57
1
Анастасия Дутка
вау це дуже гарно😍💔
Відповісти
2021-08-05 21:46:40
1
Мілена_Мі
@Анастасия Дутка Дякую 🐱
Відповісти
2021-08-05 21:48:24
Подобається
Інші вірші поета
Подивися.... Нема кінця. "Не всі птахи літати можуть..." Часом звикаємо..
Інші поети
Юлія Мушак
@yulia_mushak
Joseph Slowly
@Animuster
Схожі вірші
Всі
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
109
16
9553
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1866